Уявив собі фізіономію такого вгодованого пацієнта із щільно притиснутим до щоки тубусом, посміявся. Нажаль, щільно притиснути тубус до щоки у більшості випадків не вдасться. А змазування таки є, хоч то і не фотоапарат. До речі, я помітив, що не всі розуміють, як виникає змазування зображення. Пропоную зробити такий експеримент. Візьміть ліхтарик, бажано з лампочкою, якщо зі світлодіодом, то краще одним, якщо є можливість, то забрати рефлектор. Таким чином ми отримаємо точкове джерело випромінювання, подібно, як в рентгенапараті. Будемо світити ліхтариком, наприклад, на стіну, а між стіною і ліхтариком розмістимо якийсь предмет, так, щоб тінь від нього падала на стіну. Тепер порухаємо ліхтариком у якомога різноманітніші способи, і поспостерігаємо за тінню. Як бачимо, вона рухається. Якби тінь фіксувалась на фотоплівці, то зображення би було розмите. Також можна зауважити, що "танець" тіні залежить від відстані між стіною і предметом та між предметом і джерелом світла, а також від характеру переміщень джерела світла. Так ви визначите, яких рухів найважливіше уникати. Ще можна взяти ліхтарик із більш розсіяним світлом - наприклад із кількома світлодіодами, і звернути увагу, як відрізняється край тіні. При точковому джерелі він чіткіший. Тому зрозуміло, що, чим менший розмір фокусної плями в рентгенапарата, тим чіткіше зображення на знімку ми отримуємо. З іншого боку, не хочу нікого дезінформувати, але маю підозру, що розмір фокусної плями залежить від розміру катода, який бомбардується електронами. І, можливо, для досягнення однакової інтенсивності випромінювання струм на меншому катоді має бути відповідно більшим, і, відповідно, той менший катод буде швидше вигорати. Тут все залежатиме від якості компромісу, який досягли виробники. Але, ще раз попереджаю - це всього лиш мій здогад.
А тепер трохи про безпеку

По-перше, ай-я-яй, негарно лякати людей такими цифрами. 490ВА, тобто, ват. Та за одне ендодонтичне лікування пацієнт би був лисий від радіації! Насправді все складніше. На випромінювання витрачається лише 1% енергії, все решта йде в тепло. Ще частина випромінювання відсікається фільтром (якщо хто заглядав у тубус, бачив отвір, закритий фольгою). Цей фільтр відсікає шкідливе м'яке випромінювання, яке до приймача і так не доходить, тому що поглинається тілом, а дозу отриманої радіації збільшує. Крім того, випромінювання, яке виникає при 70кВ, при однаковій щільності (яка залежить від сили струму на трубці), як то парадоксально не звучить, наносить менше шкоди, ніж при 60кВ. Справа у тому, що від напруги на трубці залежить енергія фотонів рентгенівського випромінювання - чим вища напруга, тим вища проникна здатність фотонів, а шкідливішим є те випромінювання, яке більше затримується в організмі (найшкідливіше, як я вже казав, відсікається фільтром).
Можливість стаціонарних рентгенів встановлювати довільну напругу і силу струму - це не недолік, а перевага. Підвищуючи напругу, ми отримуємо контрастніший знімок, збільшуючи силу струму - зменшуємо час експозиції. Проте ця перевага нівелюється при застосуванні радіовізіографа. Контрастність ми можемо змінити і на комп'ютері, тривалість експозиції і так мала. Тому і застосування портативних рентгенів
https://navistom.com...gen-portativniy є доцільнішим у поєднанні із радіовізіографом.
Ще кілька слів про вагу. Як я вже казав, 99% енергії, що споживається рентгенапаратом, йде у тепло. Тому завжди величезною проблемою при проектуванні рентгенівських трубок було тепловідведення, і вирішення цієї проблеми виливалося у велику вагу пристрою. Власне, завдяки успіхам виробників трубок (чи може навіть одного виробника - Toshiba) і стало можливим створення портативних рентгенів. Так що основна вага у рентгені зовсім не від свинцевого захисту, який, до речі насправді зовсім не свинцевий. У світлі всезагальної боротьби із забрудненням навколишнього середовища використання свинцю було би для виробника рівноцінно до самогубства

На рентгенах завжди є наліпка, на якій пише - захист: алюміній 1,6 мм (іноді 1,8 мм - можливо через вищу робочу напругу). Захист зроблений так, що випромінювання виходить з апарата лише через віконечко коліматора, ширину конуса додатково обмежує тубус.
На сьогодні все. Не знаю, чи допоміг я чимось автору теми, але, сподіваюсь, деякі забобони розвіяв. Принаймні, можна прийняти соломонове рішення - купити портативний рентген з плечем/кріпленням, і використовувати його в основному, як стаціонарний, а при потребі - знімати, і використовувати, як портативний.